Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дар’я Солодовникова могла залишитися у Варшаві, куди виїхала разом із родиною. Там було безпечніше, вона була на пізньому терміні вагітності, а попереду чекали пологи. Проте жінка ухвалила інше рішення — на 32-му тижні повернулася до України, у прифронтовий Нікополь.
Сьогодні Дар’я працює асистенткою фармацевта в мережі «Аптека 9-1-1» і щодня допомагає жителям міста, яке перебуває під постійними російськими обстрілами.
Дар’я родом із Херсонської області. Після початку війни її рідне село опинилося під окупацією. Разом із мамою та старшою донькою вона евакуювалася до Польщі, однак уже через кілька місяців зрозуміла, що хоче повернутися.
«Серце весь час було вдома. Тут залишилися чоловік, робота, колектив. Я зрозуміла, що хочу народити свою дитину саме в Україні», — розповідає вона.
Попри небезпеку та численні вмовляння залишитися за кордоном, Дар’я повернулася до Нікополя.
«Це місто стало для мене рідним. Тут живуть люди, які навіть у найважчі часи не втрачають сили духу», — говорить вона.
Незабаром після повернення російські атаки на місто стали майже щоденними. Перші перейми Дар’я відчула під час артилерійського обстрілу, а значну частину перебування в пологовому будинку довелося провести в укритті.
Після народження доньки Марії та завершення декретної відпустки вона повернулася до роботи в «Аптеці 9-1-1».
Щодня Дар’я долає шлях до аптеки, адже громадський транспорт до цього району вже не курсує. Дорога проходить територією, де існує постійна загроза атак російських дронів.
Робота фармацевта у прифронтовому місті давно перестала обмежуватися лише відпуском лікарських засобів. Разом із колегами Дар’я допомагає людям оформлювати ліки за державними програмами, до прикладу, «Доступні ліки», користуватися цифровими сервісами, а під час тривалих відключень електроенергії відвідувачі приходили до аптеки зарядити мобільні телефони та зв’язатися зі своїми близькими.
«Аптека у сьогоднішніх реаліях— це не лише про ліки. Це про підтримку, людяність і впевненість, що поруч є ті, хто допоможе», — каже вона.
У вільний час Дар’я займається фотографією. Вона знімає весілля, сімейні свята та дитячі фотосесії.
«Фотографія допомагає не втрачати світло навіть у найтемніші часи. Вона зберігає щасливі миті, яких сьогодні так потребують люди», — ділиться жінка.
Історія Дар’ї — одна з багатьох, що розповідають про незламність фармацевтів, які продовжують працювати у прифронтових громадах, забезпечуючи українців необхідними та життєвонеобхідними ліками.
У «Аптеці 9-1-1» зазначають, що підтримка співробітників залишається одним із пріоритетів компанії. Працівникам, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії чи окупацію, допомагають працевлаштуватися в інших регіонах України та зберегти роботу.
Водночас війна завдала серйозних втрат і самій мережі. Від початку повномасштабного вторгнення понад 300 аптек були пошкоджені або зруйновані внаслідок російських обстрілів. Попри це компанія відновлює роботу там, де це дозволяє безпекова ситуація, щоб люди й надалі мали доступ до якісних ліків.
Історія Дар’ї Солодовникової — це не лише особиста історія про сміливий вибір. Це приклад того, як навіть у найважчі часи українці продовжують працювати, підтримувати одне одного та залишатися поруч із тими, хто найбільше потребує допомоги. Саме з таких щоденних вчинків формується репутація соціально відповідального бізнесу, який інвестує насамперед у людей.
